Форма входу

Пошук

Архів записів

Друзі сайту





Понеділок, 29.04.2024, 17:06
Вітаю Вас Гість | RSS
Будьоннівське районне управління юстиції у м.Донецьку
Головна | Реєстрація | Вхід
Правова освіта


 

           Новий Кримінально – процесуальний кодекс України: 

шлях українського правосуддя до європейських правових норм

20 листопада 2012 року набрав чинності новий Кримінальний процесуальний кодекс України. Звичайно, поки ще зарано робити остаточні висновки: надто багато незрозумілого з приводу того, як його застосовуватимуть на практиці, які ухвалять підзаконні акти на додаток до нього і чи створять матеріально-технічні умови для слідчих суддів і присяжних. Однак поміркувати про те, які проблеми буде тією чи іншою мірою вирішено з його допомогою, гадаю, саме час.  Відповідно до Кодексу створено Єдиний реєстр досудових розслідувань, де реєструються заяви про злочини; кожен слідчий отримав персональний електронний ключ для входу в систему. Як тільки правоохоронці отримають заяву про злочин (або самі виявлять такий) і внесуть інформацію про це до Єдиного реєстру досудових розслідувань, тут же почнеться це розслідування без процедури "порушення". Стандартний термін - 2 місяці, за нетяжкий злочини його можуть продовжити до 6 місяців, з тяжких - до року. Також скасовується спрямування судом справи на "дорозслідування". Вироки будуть лише двох видів – виправдувальний і обвинувальний.  Що є доказом, а що – ні, вирішуватиме суд (раніше це могли робити і слідчі). Допуск до участі в суді отримають лише адвокати, які матимуть відповідні свідоцтва. Таким чином, припиниться практика, коли захисником обвинуваченого може виступати будь-хто, навіть його родичі.  Запроваджено поняття "угода з правосуддям". Одна з них – визнання провини в обмін на пом’якшення покарання, друга – угода з потерпілим.  Запроваджується домашній арешт. Він може супроводжуватися "електронними кайданами", які сигналізуватимуть про місце перебування підсудного. Крім того, як додаткова міра буде дозволено вилучення закордонного паспорту.  В судах приберуть клітки з металевих жердин і натомість встановлять бар'єри з оргскла. Також там з'явиться обладнання для проведення відеоконференцій.  Тим, кому загрожуватиме довічне ув'язнення, дозволять вимагати для себе суду присяжних. Проте мене дивує, чому до суду присяжних увійде лише три особи, як і за часів СРСР, коли існувала система народних засідателів, а також чому на присяжних можуть розраховувати лише особи, що підозрюються у скоєнні найтяжчих злочинів. На мою думку, у суспільстві, де немає сталої демократії, вони не зможуть виконувати ту ж саму роль, що у США чи інших країнах.    Новий Кодекс запроваджує нову посаду - "слідчого судді", якої досі не було в Україні. До функцій слідчого судді буде передано низку повноважень, які дотепер мали слідчі і прокурори. Зокрема, саме слідчий суддя ухвалюватиме рішення про запобіжний захід стосовно особи, а загалом слідчі дії, які стосуються захисту прав і свобод громадянина, будуть перенесені до суду.   Якщо мова не йде про особливо тяжкі злочини (вбивство, зґвалтування), то суд, навіть арештувавши людину, має в постанові вказати, під яку заставу обвинувачений може вийти на волю. Якщо за обвинуваченого протягом 5 діб буде внесена застава, він може звільнитися з-під варти. Також протягом 5 років буде створено Державне бюро розслідувань – новий орган, якому перейде розслідування злочинів, скоєних високопосадовцями, співробітниками правоохоронних органів і суддями.   Крім того, слід звернути увагу на те, що у новому КПК, є два напрямки – декриміналізація низки статей Кримінального кодексу та криміналізація ряду статей Кодексу про адміністративні правопорушення.                                

 

 

 Дострокове припинення права на аліменти на дитину

          За угодою між батьками обов’язок зі сплати аліментів того з батьків, який проживає окремо, може бути достроково припинений шляхом укладення договору про припинення права на аліменти на дитину у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо). Можливість укладення такого договору вперше запроваджено прийняттям Сімейного кодексу України (2002 р.) і передбачено у ст. 190. Цей договір нотаріально посвідчується і підлягає державній реєстрації. Якщо дитина досягла 14 років, вона особисто бере участь в укладенні такого договору. Набувачем права власності на нерухоме майно є сама дитина або дитина і той з батьків, з ким вона проживає, на праві спільної часткової власності на це майно.     

       При цьому закон не визначає співвідношення розмірів часток у праві спільної часткової власності. Укладення такого договору не звільняє того з батьків, хто проживає окремо, від обов’язку брати участь у додаткових витратах на дитину.

 
             Батьки за рішенням суду можуть бути звільнені від обов’язку утримувати дитину, якщо дохід дитини перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби (ст. 188 СК). Однак, якщо дитина перестала отримувати дохід, або її дохід зменшився, заінтересована особа може звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів.
             Батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадку продовження нею навчання – до досягнення двадцяти трьох років. Сплата аліментів одним з батьків, як правило, тим, хто живе окремо від дитини, є однією з форм його участі в утриманні дитини. На практиці у більшості випадків аліменти стягуються примусово за рішенням суду з того з батьків, який проживає окремо від дитини і ухиляється від виконання свого обов’язку утримувати дитину. Добровільні способи сплати аліментів застосовуються порівняно рідко.
             Слід пам’ятати, що сплата аліментів не звільняє платника від виконання усіх інших батьківських обов’язків, зокрема, обов’язку брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливим обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
 
                 
КЛІЄНТИ ПРОБАЦІЇ

 

Стаття 15. Клієнти пробації

1. Клієнтами пробації є:

особи, які притягаються до кримінальної відповідальності, щодо яких органами пробації готується досудова доповідь;

особи, засуджені до покарань у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт;

особи, звільнені від відбування покарання з випробуванням;

звільнені від відбування покарання вагітні жінки і жінки, які мають дітей віком до трьох років;

особи, засуджені до обмеження волі, які направляються для відбування покарання до виправних центрів;

особи, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, стосовно яких вживаються заходи з підготовки їх до звільнення.

Стаття 16. Основи правового статусу клієнтів пробації

1. Клієнти пробації користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених законами України і встановлених рішенням суду.

Стаття 17. Основні права клієнтів пробації

1. Клієнти пробації мають право на:

 

  • участь у підготовці досудової доповіді;
  • участь у складенні індивідуального плану роботи з клієнтом пробації;
  • роз’яснення своїх прав та обов’язків;
  • отримання інформації про умови відбування покарань та здійснення органами пробації нагляду;
  • отримання інформації про можливу допомогу і консультації;
  • участь у програмах і заходах, що організовуються органами пробації;
  • дотримання правового режиму інформації з обмеженим доступом;
  • оскарження рішень, дій або бездіяльності персоналу органів пробації.

 

Стаття 18. Основні обов’язки клієнтів пробації

1. Клієнти пробації зобов’язані:

 

  • виконувати встановлені законом та покладені рішенням суду обов’язки;
  • не вчиняти правопорушень;
  • виконувати законні вимоги персоналу органів пробації;
  • надавати достовірну інформацію персоналу органів пробації.
  •  

 

 
 
    Влаштування дітей до  прийомної  сім'ї

 

           На кожну дитину, яка передається у прийомну сім'ю, органи опіки і піклування зобов'язані видати такі документи:

       • рішення органу опіки і піклування про направлення дитини у прийомну сім'ю;

       • свідоцтво про народження дитини;

       • висновок про стан здоров'я, фізичний та розумовий розвиток дитини;

       • довідка (атестат) про освіту або висновок про рівень розвитку, наданий псохолого-медико-педагогічною консультацією;

      • рішення органу опіки і піклування за місцем походження дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, про встановлення відповідного статусу такої дитини та документи, на підставі яких ухвалено таке рішення (документи про батьків або осіб, що їх замінюють: копія свідоцтва про смерть, вирок або рішення суду, довідка про хворобу, розшук батьків та інші документи, що підтверджують відсутність батьків або неможливість виховання ними своїх дітей тощо; опис належного дитині майна, у тому числі житла, та відомості про осіб, які відповідають за його збереження);

  • довідка про наявність та місцезнаходження братів і сестер чи інших близьких родичів дитини;
  • пенсійне посвідчення на дітей, які одержують пенсію, копія ухвали суду про стягнення аліментів.

 

         За прийомними дітьми зберігаються раніше призначені аліменти, пенсія, інші види державної допомоги. Суми коштів, що належать прийомним дітям як пенсія, аліменти, інші види державної допомоги, переходять у розпорядження прийомних батьків і витрачаються ними на утримання прийомних дітей.

         Органи опіки і піклування забезпечують збереження житла та майна прийомних дітей за місцем його знаходження і здійснюють контроль за його використанням.

 

         Прийомні діти мають право підтримувати особисті контакти з батьками та іншими родичами, якщо це не суперечить їх інтересам і не заборонено рішенням суду. Форми такого спілкування визначають органи опіки та піклування за погодженням з прийомними батьками та за участю центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

  

 

   Ромська громада України

 

        Історія циганського (ромського) народу дуже своєрідна, вона містить багато трагічних та темних сторінок. Жоден народ у світі не був оточеним такою кількістю різних вигадок, небилиць та чуток. Протягом багатьох століть цигани були й досі є загадкою для вчених. їх цілком можна називати "мандрівниками всього світу", які зустрічаються у будь-якому кутку Землі.

          Циганське населення України налічує за офіційними даними 48000 чоловік (1989 р.), за неофіційними - понад 100000. За різними джерелами, предки циганів залишили Індію ще у 4-6 століттях нашої ери.

          Щедрість, гостинність, вірність сімейним традиціям - це риси національного характеру ромів. Шлюби з представниками інших національностей для циганів — виняток, і саме тому протягом тривалого часу їм вдається зберігати мову і культурні традиції

          У них своя психологія. Вони намагаються не втручатися у суспільне й політичне життя навколишнього оточення, щоб не спровокувати до себе негативне ставлення та не привертати до себе особливої уваги. Через це їхні потреби обмежені найпростішими речами, й через це вони не дуже опікуються освітою дітей. їм потрібен авторитет із середовища ромів. Такими авторитетами були циганські барони — найавторитетніші, найрозумніші представники своєї нації. До речі, у 16-17 століття  грамоти на баронство видавали європейські королі.
          Напевно, немає жодного народу, — кажуть цигани, — в якого би існував такий міцний кревний зв'язок". Почувши про проблеми свого "родича", йому одразу прийдуть на допомогу: обов'язково запросять до себе додому, напоять чаєм (це традиція циган) і разом обговорять мінливість лінії долі. Не прийнято в циган і замислюватися над тим, дати прихисток чи ні чужій дитині, яка потребує допомоги. Оскільки діти для ромів, — без перебільшення, є сенсом життя. Якщо трапиться щонебудь із чоловіком, циганська жінка і не подумає про повторний шлюб — її життя повністю віддане дітям. Напевно, сьогодні це здається архаїкою, але розлучення тут майже нонсенс. Не визнають роми і громадянські шлюби, адже весілля справді головна подія в житті. А щоб погуляти, як годиться справжньому рому, сім'ї часом навіть розорюються. Водночас надмірну любов до Бахуса карають згідно з циганським законом. Вигнанням.

         До речі, досі в ромів живі традиції свого суду. Навчені досвідом цигани збираються, щоб вислухати обвинуваченого й обвинувача та винести свій вердикт. Останній, щоправда, тут може бути або у вигляді штрафу, або... щиросердого розкаяння. Адже цигани вірять у бумеранг - у те, що за будь-який антиморальний вчинок неминуче прийде покарання, а крім того, у силу клятви.

        Проте чи слід зберігати традиції, ромська громада в Україні не знає. З одного боку, вчити свою історію і передавати з покоління в покоління священні знання та традиційні ремесла — чудово. З іншого, — замкненість на самих собі не дозволяє їм що-небудь довести суспільству. Природно, циган не може таким називатися, не знаючи, хто він і звідки. Але водночас, якщо вони громадяни України, як це зазначається в паспорті, — отже, мають отримати відповідне виховання й освіту.

         Як це в цьому разі поєднати — запитання риторичне. Швидше за все, доведеться вибирати: або інтеграція в суспільство, або збереження основ. Проте держава Україна останнім часом іде назустріч ромам. Нещодавно було заявлено про те, що наша країна береться реалізувати першу в Європі галузеву програму відродження ромів. Що з цього дійсно буде реалізоване, покаже час.

 

 
ШЛЯХИ УСИНОВЛЕННЯ В Україні існує достатня правова база, в якій прописані всі питання щодо усиновлення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Визначення терміну "усиновлення" можна зустріти в таких правових документах: • Стаття 207 Сімейного кодексу України • Стаття 24 Закону України "Про охорону дитинства" • Стаття 1 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" Поняття усиновлення Усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду. .Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя. Особи, які можуть бути усиновлювачами Усиновлювачем дитини може бути дієздатна особа віком не молодша двадцяти одного року, за винятком, коли усиновлювач є родичем дитини. Усиновлювачем може бути особа, що старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як на п'ятнадцять років. У разі усиновлення повнолітньої особи різниця у віці не може бути меншою, ніж вісімнадцять років. Усиновлювачами можуть бути подружжя, а також особи, зазначені у частинах п'ятій та шостій цієї статті. Усиновлювачами не можуть бути особи однієї статі. Особи, які не перебувають у шлюбі між собою, не можуть усиновити одну і ту ж дитину. Якщо такі особи проживають однією сім'єю, суд може постановити рішення про усиновлення ними дитини. Якщо дитина має лише матір, вона не може бути усиновлена чоловіком, з яким її мати не перебуває у шлюбі. Якщо дитина має лише батька, вона не може бути усиновлена жінкою, з якою він не перебуває у шлюбі. Якщо такі особи проживають однією сім'єю, суд може постановити рішення про усиновлення ними дитини. Якщо дитина має лише матір або лише батька, які у зв'язку з усиновленнямвтрачають правовий зв'язок з нею, усиновлювачем дитини може бути один чоловік або одна жінка. Кількість дітей, яку може усиновити один усиновлювач, не обмежується. Особи, які не можуть бути усиновлювачами Не можуть бути усиновлювачами особи, які: 1) обмежені у дієздатності; 2) визнані недієздатними; 3) позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені; 4) були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу) з їхньої вини; 5) перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері; 6) зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами; 7) не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу); 8) страждають на хвороби, перелік яких затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я; 9) є іноземцями, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини; 10) були засуджені за злочини проти життя і здоров'я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 1501,164, 166, 167, 169, 181, 187, 324, 442 Кримінального кодексу України, або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів; 11) за станом здоров'я потребують постійного стороннього догляду; 12) є особами без громадянства; 13) перебувають у шлюбі з особою, яка не може бути усиновлювачем. Громадяни України, які бажають усиновити дитину, звертаються з письмовою заявою до служби у справах дітей за місцем свого проживання. До заяви додаються такі документи: копія паспорта або іншого документа, що посвідчує особу; довідка про заробітну плату за останні шість місяців або копія декларації про доходи за попередній календарний рік, засвідчена органами державної податкової служби; копія свідоцтва про шлюб; висновок про стан здоров'я кожного заявника; засвідчена нотаріально письмова згода другого з подружжя на усиновлення дитини (у разі усиновлення дитини одним з подружжя); довідка про наявність чи відсутність судимості для кожного заявника, видана органами внутрішніх справ за місцем проживання заявника; документ, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням. Служба у справах дітей протягом 10 робочих днів після отримання від громадян України заяви про бажання усиновити дитину складає акт про обстеження їх житлово-побутових умов, розглядає питання про можливість заявників бути усиновлювачами і готує відповідний висновок. У разі прийняття позитивного рішення ставить заявників на облік як кандидатів в усиновлювачі. Заявникам видається висновок разом з прошнурованими, пронумерованими, скріпленими печаткою, завіреними підписом керівника служби у справах дітей документами. Після ознайомлення з інформацією про дітей, які можуть бути усиновлені, кандидатам, в усиновлювачі, які виявили намір особисто познайомитись з дитиною, видається направлення до служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини для організації знайомства з нею. Строк дії направлення становить 10 робочих днів від дати видачі. У разі потреби строк дії направлення може бути продовжений органом, який його видав, але не більше як на 10 робочих днів. Направлення видається особисто кандидатам в усиновлювачі. Знайомство з дитиною відбувається у присутності працівників закладу та служби у справах дітей за місцем проживання дитини. Після встановлення контакту з дитиною кандидати в усиновлювачі звертаються до служби у справах дітей за місцем проживання дитини із заявою про бажання усиновити її. Служба у справах дітей за місцем проживання дитини на підставі заяви кандидата в усиновлювачі та витребуваних документів на дитину, готує громадянам України висновок про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини для подання до суду. Для прийняття рішення про усиновлення кандидати в усиновлювачі звертаються із заявою про усиновлення до суду за місцем проживання (перебування) дитини. Усиновлення дітей проводиться на підставі рішення суду. Контроль за дотриманням прав усиновленої дитини здійснюється службою у справах дітей.

Copyright MyCorp © 2024